Олексій Шевченко
ДЕЩО ПРО ЖАН-ЖАКА РУССО ТА ПРО ВИСТУП Ю. ТИМОШЕНКО НА ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ СЕЛЯНСЬКОМУ ВІЧЕ
Коли я прослухав дуже сильну промову лідера «Батьківщини» на з’їзді працівників сільськогосподарської сфери, то моментально згадав автора славетної «Суспільної угоди». І ця асоціація не є штучною, схожість не є наслідком свідомої цитатності та інтертекстуальності, вона випливає зі схожості між висхідними умовами колосальних можливостей та не менш масштабного придушення цих можливостей. Саме цей контраст і народжує нерв, пафос та драматургію протесту та заклику повернутися до знехтуваної та загубленої норми. І незважаючи на різність епох та контекстів, якщо цей контраст присутній, то політик, який його відчуває та доносить до масової аудиторії, буде розмовляти в дискурсі Жан-Жака.
Давайте для початку зробимо невеличке порівняння. Згадаймо, з чого починається «Суспільна угода» філософа: «Людина народжена вільною, але усюди вона в кайданах». Саме це граничне протиставлення і живить все дослідження Руссо, пошук того, як повернути людину до його нормального, природного стану. А тепер, вдумайтесь в базове питання, яке ставить Юлія Тимошенко перед аудиторією, і ви побачите, що мова йде про ті ж самі «кайдани», про ті ж самі вкрадені можливості у найбагатшої за ресурсами країни, яку штучно зробили найбіднішою: «Господь дав нам унікальних людей, унікальну землю, працьовитий і сильний народ. І у мене одне питання: «Чому маючи таку землю і таких людей ми не можемо жити як в Ірландії, Норвегії, Нової Зеландії та інших аграрних країнах?» І я хочу, щоб сьогодні ми розібралися в цьому».
І вся промова Ю. Тимошенко побудована на фіксації антиномії між належним та жалюгідно даним, яке не просто призводить до зубожіння людей, а виводить їх на межу виживання. Так, наводячи жахливі цифри (а вони дійсно жахливі без усякого перебільшення!), вона вказує на те, що в «аграрній країни люди не доїдають і навіть голодують» і що це відбувається у XXI столітті. Тобто знову граничне «руссоїстське» протиставлення: за цих умов ми не можемо виховувати здорових дітей, які в майбутньому будуть солдатами та офіцерами, фактично знищується генофонд нації. (Коли Ю. Тимошенко озвучувала цю тему, камера показала обличчя жінки із залу, яка плакала від жаху отриманої інформації).
Далі логіка виступу є також глибинно русоїстською: повернути те, що з людей викачали через падіння курсу гривні, через тарифи, через замороження пенсій та зарплат, через збільшення податків. Це і є тими умовними «кайданами», якими влада скувала народ, який став неплатіжоспроможним та вже не може бути «інвестором у власну економіку». Мільйони тон зерна йдуть на експорт, ми єдина аграрна країна, яка торгує сировиною, і саме звідси виникають умови перетворення людей на жебраків. (Приклад з Італією, аграрною країною, яка торгує готовою продукцією та при цьому отримує прибуток, в 10 разів більший, ніж прибуток України, є переконливим і просто вражаючим!).
А ось просто хрестоматійний приклад русоїстського дискурсу за емоційним пафосом та контрастною метафорикою: «Ми стоїмо на діамантах, ми стоїмо на золоті! Ми можемо стати найбагатшою країною у світі». (Підтекст: при цьому ми – одна з найбідніших країн у світі). І знову «кайдани, кайдани, кайдани», за якими стоїть аграрно-державна мафія, агрохолдінги, вся діюча українська влада.
Я не маю наміру детально переказувати зміст виступу Юлії Тимошенко, виступу дуже сильного у всіх відносинах. Моє порівняння з Жан-Жаком Руссо також не викликане бажанням проводити штучні історичні аналогії та милуватися цим. Я хотів продемонструвати принцип аналізу реальності певного типу, яка не може не породжувати ходи думки женевського відлюдника. (Якщо, політик має намір залишитися чесним та «називати речі своїми іменами»). І я також не маю наміру детально аналізувати «суспільну угоду» та його теоретичні концепти.
Нагадаю лише деякі базові метафізичні речі з цього твору. Мова, йде, передусім, про цінність людської свободи, про яку Руссо писав наступне: «Відмовитись від своєї свободи – це означає зректися свого людського достоїнства, прав людської природи, навіть від зобов’язань. Неможливо ніяке відшкодування для того, хто від всього відмовляється. Подібна відмова несумісна з природою людини; позбавити людину свободи волі – це означає позбавити його дії будь-якої моральності. Нарешті, некорисною та суперечливою є така угода, коли, з одного боку, виговорюється абсолютна влада, а з іншого – безмежне покора. Хіба не ясно, що у нас немає жодних зобов’язань по відношенню до того, від кого ми в праві все вимагати? І хіба вже це єдина умова, яка не передбачає ані будь-якої рівноцінної компенсації, ані будь-чого взамін, не спричинює недійсності такого акту? Оскільки яке право може бути у раба, яке направлене проти мене, якщо все, що він має належить мені, а якщо його право – моє, то хіба не позбавлене будь-якого сенсу слова: моє право, націлене проти мене самого»?
Незважаючи на дещо важкуватий стиль, можна побачити, що ситуація, яку описує Руссо, ситуація абсолютного панування та абсолютного рабства, повністю збігається з українськими реаліями. І констатацією жахливих фактів переповнений виступ Юлії Тимошенко. І її заклик також збігається з тезами Руссо: народ має право повернути свій суверенітет, свою свободу. Він має повернути право бути хазяїном на своїй землі та без перешкод розвивати приватні фермерські господарства, які є основою добробуту розвиненої аграрної країни. На крайній випадок народ має право на повстання, і саме Руссо першим обгрунтував це право. І промова Тимошенко закінчується закликом до непримиренної боротьби з колективним Паном/Господарем (аграрно-державною мафією та діючою владою). І ця боротьба може завершитися і народним повстанням.
Ось такі аналогії виникли у мене після прослуховування виступу Ю. Тимошенко і я, повторюю, не ставив своїм завданням викласти всі її тези та положення. Пропоную всім читачам уважно його прослухати та зробити свої висновки. Хотів лише нагадати, що всі руссоїстські конотації, які можна вичитати з цієї промови –
симптом того, що революція наближається.
симптом того, що революція наближається.
І що тінь Жан-Жака викликає не тільки сентиментальні емоції «Нової Елоїзи», але й демонів народного терору проти можновладців.
І нехай вони про це пам’ятають.
До вашої уваги, ось і сама промова Тимошенко -
P.S. За іронією долі в той самий час, коли проходило Всеукраїнське селянське віче, проводив свою «чорну месу» авангард тих, хто напряму винний в ситуації, що склалася. Це БПП, майбутня українська «Жиронда», проводив свій черговий таємний з’їзд. Що там обговорювалося? Мабуть проекти того, як вивести країну з цієї ями? Не будьмо наївними. Там йшлося про «основне питання» нашої української історії останніх 25 років – питання влади. Як просунутись в місцеві ради та територіальні громади, як навішати локшину та обдурити, а потім захопити місцеві осередки. Ось це і все, «і більше бачиться нічого». Але градус ненависті громади до правлячих крадіїв (після оприлюднення їх е-декларацій цей діагноз є вже остаточним) настільки високий, що тепер це буде зробити ще важче. Практично неможливо. І продовжуючи свою згубну політику вони лише наближують революційний «момент істини».
Комментариев нет:
Отправить комментарий