Не хвилюйтесь, це не війна: кораблі закидають на берег швартові.
Втім, у повітрі відчуваються напруга і зосередженість дій.
Адже це – Чорне море, міжнародна водойма з новою військовою присутністю Росії на Кримському півострові.
На березі видніється яскрава вивіска спортклубу "Шукач сонця", але сьогодні сонце шукати марно – Варну поливає дощем і вмиває високими хвилями.
Першим у гавань заходить сірий, стрункий і невисокий італійський фрегат, за ним – масивніший німецький танкер-заправник. Врешті до них підтягується.
Італієць Маріо Жанкарло Лаурія показує мені свій корабель – від злітної палуби до командного пункту.
Ракетний есмінець USS Milius прибув на навчання у Чорне мореЯ з захопленням помічаю, що поряд з високотехнологічними електронними картами, з’єднаними з радаром, тут є надзвичайно гарна старомодна схема, прикрашена зображеннями прапорів країн, що виходять до Чорного моря – Туреччини, Румунії, Болгарії, України і Росії, тепер уже й з боку Криму.
За групою вже стежили російські літаки і кораблі, розповідає комодор: "У нас є контакт. Ми знаємо, що тут присутні російські судна і літаки".
За його словами, НАТО поводиться не агресивно: "Ми просто хочемо заспокоїти наших союзників і показати, на що ми здатні тут, у Чорному морі".
Трохи менше ніж за 500 км на північний схід, за неспокійними сіро-зеленими хвилями знаходиться Крим, відібраний Росією в України минулого року.
З того часу президент Путін розмістив на півострові потужні ракетні комплекси – на думку НАТО, вони здатні нанести удар практично по будь-якій країні цього регіону.
Деякі американські політики навіть заявляють, що росіяни планують перевезти у Крим і ядерну зброю.
Росіяни ж заявили, що натівські навчання є мілітаризацією Чорного моря.
Люті хвилі не дають зайти у порт флагманському кораблю USS Vicksburg, тож я змушений спілкуватись з його командиром - контр-адміралом Бредом Вільямсом телефоном.
"Ми тут не для того, щоб когось провокувати", – каже він.
"Ми на навчаннях разом з союзниками. Ці навчання були заплановані ще у 2014 році, і якби ми їх скасували, це показало б союзникам, що спільні навчання неважливі для нас. Але це не так – насправді вони вкрай важливі", - каже контр-адмірал Вільямс.
"Ми хочемо запевнити їх, що вони – члени союзу, який нам не байдужий. НАТО міцне і сповнене рішучості", - додає він.
У цій частині світу мало що просто й зрозуміло. Тут також відчувається напруга, пов’язана з українською кризою.
Схожа культура.
У культурному плані Болгарія близька до Росії – у них подібна православна віра.
Також вони користуються спільним алфавітом – кирилицею, яка з великою ймовірністю була розроблена й у Варні.
Можливо, саме Болгарія у минулому була найближчим союзником СРСР.
Тут досі шанують Росію як визволителя Болгарії з-під оттоманського ярма, зокрема у такій історичній події, як облога Варни. Але річ не тільки в історії.
У цей сірий день у це важко повірити, але Варна – болгарська столиця літнього відпочинку, і російські туристи з їхніми грошима надзвичайно важливі для неї.
Минулого року власники клубів провели тут марш проти НАТО.
Один місцевий мешканець, з яким ми мали розмову, сказав, що росіяни – їхні друзі. Кримська криза не хвилювала його з точки зору безпеки – турбувало лише те, що через неї сюди стало приїжджати менше туристів.
Болгарський офіцер морського флоту, учасник натівських навчань, висловився дуже обережно: "Не думаю, що це навчання НАТО. Це просто можливість для мого корабля потренуватись разом з групою НАТО, і я ціную таку можливість".
За його словами, він не спостерігав пожвавлення дій росіян у Чорному морі.
Коли я спитав, чи правда, що мета цих вправ – запевнити членів НАТО, зокрема Болгарію, у їхній безпеці, він відмовився дати відповідь.
Виникає цікава розбіжність: те, що ви чуєте на болгарській землі, а радше на її бурхливих хвилях, сильно відрізняється від шумів, що доносяться від командування НАТО у Брюсселі.
Тут: це буденна справа, планові навчання і нічого більше. Однак керівництво чітко говорить, що вправи у Варні – частина весняно-літнього комплексу навчань і розгортання військ, розробленого спеціально для того, щоб Путіну навіть на думку не спало атакувати країни НАТО.
До комплексу також входять операції "Літній щит" – наземні навчання у Латвії, "Динамічний мангуст" – вправи для субмарин поблизу норвезького узбережжя, і "Деплойекс" – випробування нового підрозділу швидкого реагування з п’яти тисяч осіб, що отримало назву "Клин".
Також буде обладнано шість нових командних органів – тут у Болгарії, а також у Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Румунії.
За інформацією з джерел НАТО, це пряма реакція на окупацію Криму Росією – яка, за їхніми слова, пройшла швидко і стала несподіванкою для Північноатлантичного союзу.
Схоже, що НАТО докорінно змінило свою позицію - вісті про ці зміни доходять до нас уривками, але рідко узагальнюються чи обговорюються.
Мета на найближчий час очевидна: Росія не має посягати на натівську територію.
Але довгострокова стратегія Союзу по відношенню до Росії менш очевидна.
Голова британських військ спецпризначення у відставці генерал-лейтенант Ґрем Лемб хвилюється, що Захід розглядає цю ситуацію надто спрощено.
За його словами, Путін не має достатньо грошей, щоб утримувати таку армію, як йому б хотілося.
"Старий світовий порядок розпадається. Ми втратили мистецтво перемовин і не можемо знайти основу для діалогу з президентом Путіним", - каже генерал-лейтенант Лемб.
"Нам не слід тлумачити ситуацію чорно-біло: нібито якщо роздавити його фінансово, якщо Росія збідніє, як у 1989 році, це буде добре для рівноваги у світі. Навпаки, усе лише розбалансується", - додав він.
"Це не "велика гра", як ми звикли її називати – Росія називала той самий період "турніром тіней", і це інший підхід", - вважає військовий.
Утім, НАТО – лише інструмент, хай навіть наполовину самостійний. Врешті-решт, це знаряддя у руках країн-членів.
Позиція Європейського Союзу щодо своїх східних кордонів мінлива. Як не намагаються склеїти її разом, важко встигнути за розвитком подій у дійсності.
Президент Обама удався до дзенівського спокою і покладається на санкції, чим мало заспокоює знервованих союзників.
Генрі Кіссінджер застерігає, що витрати на оборону є життєво необхідними.Я спитав дипломата-ветерана часів Холодної війни Генрі Кіссінджера, чи вважає він виправданими такі рішучі військові вправи.
Він відповів: "НАТО має розробити стратегію на майбутнє і проводити навчання, відповідні до цієї стратегії".
"Країнам НАТО важко допустити думку, що умови Холодної війни можуть повернутися. Оскільки переважна більшість урядів цих країн наразі витрачає на програми внутрішнього розвитку більше, ніж на оборону, наразі вони виявились нездатними виробити ефективну стратегію на випадок потужного нападу", - сказав пан Кіссінджер.
Він останнім приєднався до хору голосів, що закликають збільшити витрати на оборону.
"Нещодавно я читав оповідь про діамантовий ювілей королеви Вікторії, зокрема про морський парад, що був проведений на її честь. Мені стало сумно, коли я згадав, що сьогодні Британія має лише один корабель-авіаносець, та й то спільно з Францією", - сказав він.
"Якщо великі країни Європи хочуть відігравати стратегічну роль у світі, вони повинні мати адекватні для цього сили. Не тому, що так каже Америка – просто треба урівноважувати свої наміри і можливості", - вважає політик.
Втім, пан Кіссінджер повертається до питання дипломатії: більш гнучкі дипломатичні зусилля, на його думку, могли б відвернути українську кризу ще на її початку.
"Необхідно, щоб і Росія, і НАТО серйозно переглянули свої дипломатичні варіанти, адже, якщо вони не спрацюють, то дуже ймовірно, що Холодна війна повернеться", - каже він.
Поки Європейський Союз – економічно ослаблений і політично неоднорідний – мучиться сумнівами і дискутує про своє призначення, межі своїх амбіцій і свої кордони, Росія не виявляє подібної інтроспекції.
Болгарія – не єдина амбівалентна країна. Путін має впевнених політичних прихильників у найрізноманітніших країнах, від Угорщини до Франції.
Російська меншість присутня і в Естонії з Латвією, так само як в Україні. А головне, багато де є російські гроші – у Сербії, Чорногорії, на Кіпрі і, як уже на те пішло, в Лондоні.
Рішучіші дії НАТО, можливо, сприятимуть вирішенню проблеми – а можливо, лише її ускладнять. Але нам не вистачає серйозних розмов про те, яке їхнє місце у ширшій стратегії Заходу по відношенню до Росії.
Члени НАТО
1949: Бельгія, Канада, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Велика Британія, США;
1952: Греція, Туреччина;
1955: Німеччина;
1982: Іспанія;
1999: Чехія, Угорщина, Польща;
2004: Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія;
2009: Албанія, Хорватія.
Комментариев нет:
Отправить комментарий